| | |
| втаємни́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | втаємни́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | втаємни́чуймо |
| 2 особа | втаємни́чуй | втаємни́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | втаємни́чуватиму | втаємни́чуватимемо, втаємни́чуватимем |
| 2 особа | втаємни́чуватимеш | втаємни́чуватимете |
| 3 особа | втаємни́чуватиме | втаємни́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | втаємни́чую | втаємни́чуємо, втаємни́чуєм |
| 2 особа | втаємни́чуєш | втаємни́чуєте |
| 3 особа | втаємни́чує | втаємни́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| втаємни́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | втаємни́чував | втаємни́чували |
| жін. р. | втаємни́чувала |
| сер. р. | втаємни́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| втаємни́чувавши |
