| | |
| вто́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вто́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вто́чуймо |
| 2 особа | вто́чуй | вто́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вто́чуватиму | вто́чуватимемо, вто́чуватимем |
| 2 особа | вто́чуватимеш | вто́чуватимете |
| 3 особа | вто́чуватиме | вто́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вто́чую | вто́чуємо, вто́чуєм |
| 2 особа | вто́чуєш | вто́чуєте |
| 3 особа | вто́чує | вто́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вто́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вто́чував | вто́чували |
| жін. р. | вто́чувала |
| сер. р. | вто́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| вто́чувавши |
