| | | | |
| вуркотли́вий – прикметник | | | | |
| | | | |
| (вуркітливий) | | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | вуркотли́вий | вуркотли́ва | вуркотли́ве | вуркотли́ві |
| родовий | вуркотли́вого | вуркотли́вої | вуркотли́вого | вуркотли́вих |
| давальний | вуркотли́вому | вуркотли́вій | вуркотли́вому | вуркотли́вим |
| знахідний | вуркотли́вий, вуркотли́вого | вуркотли́ву | вуркотли́ве | вуркотли́ві, вуркотли́вих |
| орудний | вуркотли́вим | вуркотли́вою | вуркотли́вим | вуркотли́вими |
| місцевий | на/у вуркотли́вому, вуркотли́вім | на/у вуркотли́вій | на/у вуркотли́вому, вуркотли́вім | на/у вуркотли́вих |
| | | | |
| [рідко] | | | | |
