| вуркітли́вий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | вуркітли́вий | вуркітли́ва | вуркітли́ве | вуркітли́ві |
| родовий | вуркітли́вого | вуркітли́вої | вуркітли́вого | вуркітли́вих |
| давальний | вуркітли́вому | вуркітли́вій | вуркітли́вому | вуркітли́вим |
| знахідний | вуркітли́вий, вуркітли́вого | вуркітли́ву | вуркітли́ве | вуркітли́ві, вуркітли́вих |
| орудний | вуркітли́вим | вуркітли́вою | вуркітли́вим | вуркітли́вими |
| місцевий | на/у вуркітли́вому, вуркітли́вім | на/у вуркітли́вій | на/у вуркітли́вому, вуркітли́вім | на/у вуркітли́вих |
| [рідко] | ||||