| | |
| вхитря́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вхитря́тися, вхитря́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вхитря́ймося, вхитря́ймось |
| 2 особа | вхитря́йся, вхитря́йсь | вхитря́йтеся, вхитря́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вхитря́тимуся, вхитря́тимусь | вхитря́тимемося, вхитря́тимемось, вхитря́тимемся |
| 2 особа | вхитря́тимешся | вхитря́тиметеся, вхитря́тиметесь |
| 3 особа | вхитря́тиметься | вхитря́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вхитря́юся, вхитря́юсь | вхитря́ємося, вхитря́ємось, вхитря́ємся |
| 2 особа | вхитря́єшся | вхитря́єтеся, вхитря́єтесь |
| 3 особа | вхитря́ється | вхитря́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вхитря́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вхитря́вся, вхитря́всь | вхитря́лися, вхитря́лись |
| жін. р. | вхитря́лася, вхитря́лась |
| сер. р. | вхитря́лося, вхитря́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| вхитря́вшись |
