| вцерко́влювання – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | вцерко́влювання | |
| родовий | вцерко́влювання | |
| давальний | вцерко́влюванню | |
| знахідний | вцерко́влювання | |
| орудний | вцерко́влюванням | |
| місцевий | на/у вцерко́влюванні, вцерко́влюванню | |
| кличний | вцерко́влювання* |