| | |
| вцерко́влювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вцерко́влювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вцерко́влюймо |
| 2 особа | вцерко́влюй | вцерко́влюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вцерко́влюватиму | вцерко́влюватимемо, вцерко́влюватимем |
| 2 особа | вцерко́влюватимеш | вцерко́влюватимете |
| 3 особа | вцерко́влюватиме | вцерко́влюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вцерко́влюю | вцерко́влюємо, вцерко́влюєм |
| 2 особа | вцерко́влюєш | вцерко́влюєте |
| 3 особа | вцерко́влює | вцерко́влюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вцерко́влюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вцерко́влював | вцерко́влювали |
| жін. р. | вцерко́влювала |
| сер. р. | вцерко́влювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| вцерко́влюваний |
| Безособова форма |
| вцерко́влювано |
| Дієприслівник |
| вцерко́влювавши |
