| в’ю́чний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | в’ю́чний | в’ю́чна | в’ю́чне | в’ю́чні |
| родовий | в’ю́чного | в’ю́чної | в’ю́чного | в’ю́чних |
| давальний | в’ю́чному | в’ю́чній | в’ю́чному | в’ю́чним |
| знахідний | в’ю́чний, в’ю́чного | в’ю́чну | в’ю́чне | в’ю́чні, в’ю́чних |
| орудний | в’ю́чним | в’ю́чною | в’ю́чним | в’ю́чними |
| місцевий | на/у в’ю́чному, в’ю́чнім | на/у в’ю́чній | на/у в’ю́чному, в’ю́чнім | на/у в’ю́чних |