| | |
| відбу́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (обмежитися чимось незначним; зазнати, перетерпіти менше ніж очікувалось; уникнути небажаного) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | відбу́тися, відбу́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відбу́дьмося, відбу́дьмось |
| 2 особа | відбу́дься | відбу́дьтеся, відбу́дьтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відбу́дуся, відбу́дусь | відбу́демося, відбу́демось, відбу́демся |
| 2 особа | відбу́дешся | відбу́детеся, відбу́детесь |
| 3 особа | відбу́деться | відбу́дуться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | відбу́вся, відбу́всь | відбули́ся, відбули́сь |
| жін.р. | відбула́ся, відбула́сь |
| сер.р. | відбуло́ся, відбуло́сь |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| відбу́вшись |
