| відлупцюва́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | відлупцюва́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відлупцю́ймо | |
| 2 особа | відлупцю́й | відлупцю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відлупцю́ю | відлупцю́ємо, відлупцю́єм |
| 2 особа | відлупцю́єш | відлупцю́єте |
| 3 особа | відлупцю́є | відлупцю́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відлупцюва́в | відлупцюва́ли |
| жін.р. | відлупцюва́ла | |
| сер.р. | відлупцюва́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відлупцьо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| відлупцьо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| відлупцюва́вши | ||
| [розм.] | ||