| відлучи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | відлучи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відлучі́мо, відлучі́м | |
| 2 особа | відлучи́ | відлучі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відлучу́ | відлу́чимо, відлу́чим |
| 2 особа | відлу́чиш | відлу́чите |
| 3 особа | відлу́чить | відлу́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відлучи́в | відлучи́ли |
| жін.р. | відлучи́ла | |
| сер.р. | відлучи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відлу́чений | ||
| Безособова форма | ||
| відлу́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| відлучи́вши | ||