| відпра́вни́й1 – прикметник | ||||
| (з якого щось відправляють) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | відпра́вни́й | відпра́вна́ | відпра́вне́ | відпра́вні́ |
| родовий | відпра́вно́го | відпра́вно́ї | відпра́вно́го | відпра́вни́х |
| давальний | відпра́вно́му | відпра́вні́й | відпра́вно́му | відпра́вни́м |
| знахідний | відпра́вни́й | відпра́вну́ | відпра́вне́ | відпра́вні́ |
| орудний | відпра́вни́м | відпра́вно́ю | відпра́вни́м | відпра́вни́ми |
| місцевий | на/у відпра́вно́му, відпра́вні́м | на/у відпра́вні́й | на/у відпра́вно́му, відпра́вні́м | на/у відпра́вни́х |