Результати пошуку слова: Все ж

І все ж є щось не до кінця ясне: чи не було чиєї злої волі? А ти все ждеш, біднесенька, все ждеш. А я все жду. Та все ж одна. Та назви сіл, побільшости з імен,- бо все ж Панфил, Григорій та Семен. Все ж охітніше. На все життя! Що він чмиру ніяка ж не рідня, а все життя старається, гарує.

Все ж навіть за такої наївнуватої ситуації щось нашіптувало серцю: поспішаю назустріч долі. Уявляю, як реготатиме все живе, що лишиться на планеті, над нашими смердючими тілами та руїнами наших уславлених історичних цивілізацій… А може, все це сниться — і шалений рух, і озеро, і обриси білих птахів у степу?

Той тип мав узагалі майже все: і гайморит, і вугрі, й гнилі зуби, і гидкий запах з рота, й оті Огидні нігті… Нещасне створіння! У цьому ж і все лихо: коли настрій такий гнітючий, то навіть не думається. І все ж я поспішав до головної алеї – туди, де Фібі звичайно каталася на ковзанах. – Я вже все побачив. У цьому ж і все лихо.

Відчувши себе господарем, новоприбулець почав уже все тут перевертати на свій лад, сувої парусини по-своєму поперекладав у нішах — хай гірше, аби інше! — А чому ж все-таки в Кураївці він не лишивсь? Вийшла з установи хоч з невеликою, та все ж перемогою. І все ж на душі неспокійно.

А мені байдуже за все. Це ж все одно, шо душогубство. Не клопочіться за Меласю, бо Мелася вже все дочиста чула й знає, – Час усе переможе, все знесе й звіє, як порох на дорозі, і всі ті дурості щезнуть і зслизнуть. Але Люба на неї не вважала: вона все лежала ниць і не рушилась з місця. не все ж тільки гулять вам молодим!

А все то жінка! Вже все було наготовлено, а хлопця не було! Хто встрявав до такого братства, той на все життя набиравсь у йому пошани до просвіти і зневаги до безглуздого буяння вчених неуків. У книжках все написано. Він ставив вище за все службу, а найбільше – чини. – перебив її один лисий кавалер, котрий все дражнився з нею.

I все–ж. Визнаю, дуже умовно, та все–ж, якось інтуїтивно, вдається відділити пряму мову героїні від її мисленних монологів до себе і від розмірковувань Автора, вкладених у ці монологи начебто від імені героїні. Але одна нить „бабськости“ все–ж пронизує роман. Може, іще не з великої букви, та все–ж велика.

Тепер же все тут ось обернулося в брухт. Сплюндрована й розтоптана під чобітьми незчисленних орд, опанцерованих в залізо й зненависть, вона все ж не хоче здаватись, не хоче зникати з лиця землі. – Сказав неправду, бо він майже все продав частками за харчі, рятуючись із родиною від голоду. 

– Та все ж, бачте – рідна сторона. Чи все ж то такі щасливі та ясні дні колихали Чіпку? оже все-таки трохи. – Нічого в хазяйстві не вдержиш за ними… Так і держи все під запором, а то – як раз та два рознесуть!.. все ж таки нерівня!.. – Невже все те тобі своїми руками ворочати?

А перший «Кобзар», що потрапить тобі до рук, і перші рядки, що западуть у дитячу душу на все життя: «Серце моє, зоре моя, де це ти зоріла?..» І все ж, затис-нуті серед лісу чобіт та босих ніг, ми, малі, очей не могли від Олекси відвести. їжа буде інша, все інше чи майже все… отже, все буде о’кей…