| | |
| відрізни́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | відрізни́тися, відрізни́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відрізні́мося, відрізні́мось, відрізні́мся |
| 2 особа | відрізни́ся, відрізни́сь | відрізні́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відрізню́ся, відрізню́сь | відрізнимо́ся, відрізнимо́сь, відрізни́мся |
| 2 особа | відрізни́шся | відрізните́ся, відрізните́сь |
| 3 особа | відрізни́ться | відрізня́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | відрізни́вся, відрізни́всь | відрізни́лися, відрізни́лись |
| жін.р. | відрізни́лася, відрізни́лась |
| сер.р. | відрізни́лося, відрізни́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| відрізни́вшись |
