| | |
| відстовбу́рчувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | відстовбу́рчувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відстовбу́рчуймо |
| 2 особа | відстовбу́рчуй | відстовбу́рчуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відстовбу́рчуватиму | відстовбу́рчуватимемо, відстовбу́рчуватимем |
| 2 особа | відстовбу́рчуватимеш | відстовбу́рчуватимете |
| 3 особа | відстовбу́рчуватиме | відстовбу́рчуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відстовбу́рчую | відстовбу́рчуємо, відстовбу́рчуєм |
| 2 особа | відстовбу́рчуєш | відстовбу́рчуєте |
| 3 особа | відстовбу́рчує | відстовбу́рчують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| відстовбу́рчуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відстовбу́рчував | відстовбу́рчували |
| жін. р. | відстовбу́рчувала |
| сер. р. | відстовбу́рчувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| відстовбу́рчувавши |
