| | |
| відстрі́лювати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (відбивати частину від цілого) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | відстрі́лювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відстрі́люймо |
| 2 особа | відстрі́люй | відстрі́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відстрі́люватиму | відстрі́люватимемо, відстрі́люватимем |
| 2 особа | відстрі́люватимеш | відстрі́люватимете |
| 3 особа | відстрі́люватиме | відстрі́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відстрі́люю | відстрі́люємо, відстрі́люєм |
| 2 особа | відстрі́люєш | відстрі́люєте |
| 3 особа | відстрі́лює | відстрі́люють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| відстрі́люючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відстрі́лював | відстрі́лювали |
| жін. р. | відстрі́лювала |
| сер. р. | відстрі́лювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| відстрі́люваний |
| Безособова форма |
| відстрі́лювано |
| Дієприслівник |
| відстрі́лювавши |
