| | |
| від’є́днувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | від’є́днувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | від’є́днуймо |
| 2 особа | від’є́днуй | від’є́днуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | від’є́днуватиму | від’є́днуватимемо, від’є́днуватимем |
| 2 особа | від’є́днуватимеш | від’є́днуватимете |
| 3 особа | від’є́днуватиме | від’є́днуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | від’є́дную | від’є́днуємо, від’є́днуєм |
| 2 особа | від’є́днуєш | від’є́днуєте |
| 3 особа | від’є́днує | від’є́днують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| від’є́днуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | від’є́днував | від’є́днували |
| жін. р. | від’є́днувала |
| сер. р. | від’є́днувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| від’є́днуваний |
| Безособова форма |
| від’є́днувано |
| Дієприслівник |
| від’є́днувавши |
