| | |
| відігна́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | відігна́тися, відігна́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | віджені́мося, віджені́мось, віджені́мся |
| 2 особа | віджени́ся, віджени́сь | віджені́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | віджену́ся, віджену́сь | відженемо́ся, відженемо́сь, віджене́мся |
| 2 особа | віджене́шся | відженете́ся, відженете́сь |
| 3 особа | віджене́ться | віджену́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | відігна́вся, відігна́всь | відігна́лися, відігна́лись |
| жін.р. | відігна́лася, відігна́лась |
| сер.р. | відігна́лося, відігна́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| відігна́вшись |
