| відігну́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | відігну́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відігні́мо, відігні́м | |
| 2 особа | відігни́ | відігні́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відігну́ | відігнемо́, відігне́м |
| 2 особа | відігне́ш | відігнете́ |
| 3 особа | відігне́ | відігну́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відігну́в | відігну́ли |
| жін.р. | відігну́ла | |
| сер.р. | відігну́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| віді́гнутий | ||
| Безособова форма | ||
| віді́гнуто | ||
| Дієприслівник | ||
| відігну́вши | ||