| | |
| відірва́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | відірва́тися, відірва́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відірві́мося, відірві́мось, відірві́мся |
| 2 особа | відірви́ся, відірви́сь | відірві́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відірву́ся, відірву́сь | відірвемо́ся, відірвемо́сь, відірве́мся |
| 2 особа | відірве́шся | відірвете́ся, відірвете́сь |
| 3 особа | відірве́ться | відірву́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | відірва́вся, відірва́всь | відірва́лися, відірва́лись |
| жін.р. | відірва́лася, відірва́лась |
| сер.р. | відірва́лося, відірва́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| відірва́вшись |
