| від’ї́жджий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | від’ї́жджий | від’ї́жджа | від’ї́ждже | від’ї́жджі |
| родовий | від’ї́жджого | від’ї́жджої | від’ї́жджого | від’ї́жджих |
| давальний | від’ї́жджому | від’ї́жджій | від’ї́жджому | від’ї́жджим |
| знахідний | від’ї́жджий, від’ї́жджого | від’ї́жджу | від’ї́ждже | від’ї́жджі, від’ї́жджих |
| орудний | від’ї́жджим | від’ї́жджою | від’ї́жджим | від’ї́жджими |
| місцевий | на/у від’ї́жджому, від’ї́жджім | на/у від’ї́жджій | на/у від’ї́жджому, від’ї́жджім | на/у від’ї́жджих |