| від’ї́здити – дієслово доконаного виду | ||
| (закінчити їздити) | ||
| Інфінітив | від’ї́здити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | від’ї́здьмо | |
| 2 особа | від’ї́здь | від’ї́здьте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | від’ї́жджу | від’ї́здимо, від’ї́здим |
| 2 особа | від’ї́здиш | від’ї́здите |
| 3 особа | від’ї́здить | від’ї́здять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | від’ї́здив | від’ї́здили |
| жін.р. | від’ї́здила | |
| сер.р. | від’ї́здило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| від’ї́здивши | ||