| вілля́тий – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | вілля́тий | вілля́та | вілля́те | вілля́ті |
| родовий | вілля́того | вілля́тої | вілля́того | вілля́тих |
| давальний | вілля́тому | вілля́тій | вілля́тому | вілля́тим |
| знахідний | вілля́тий | вілля́ту | вілля́те | вілля́ті |
| орудний | вілля́тим | вілля́тою | вілля́тим | вілля́тими |
| місцевий | на/у вілля́тому, вілля́тім | на/у вілля́тій | на/у вілля́тому, вілля́тім | на/у вілля́тих |