| ві́льгий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ві́льгий | ві́льга | ві́льге | ві́льгі |
| родовий | ві́льгого | ві́льгої | ві́льгого | ві́льгих |
| давальний | ві́льгому | ві́льгій | ві́льгому | ві́льгим |
| знахідний | ві́льгий | ві́льгу | ві́льге | ві́льгі |
| орудний | ві́льгим | ві́льгою | ві́льгим | ві́льгими |
| місцевий | на/у ві́льгому, ві́льгім | на/у ві́льгій | на/у ві́льгому, ві́льгім | на/у ві́льгих |
| [рідко] | ||||