| | | | |
| віньєто́ваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | віньєто́ваний | віньєто́вана | віньєто́ване | віньєто́вані |
| родовий | віньєто́ваного | віньєто́ваної | віньєто́ваного | віньєто́ваних |
| давальний | віньєто́ваному | віньєто́ваній | віньєто́ваному | віньєто́ваним |
| знахідний | віньєто́ваний, віньєто́ваного | віньєто́вану | віньєто́ване | віньєто́вані, віньєто́ваних |
| орудний | віньєто́ваним | віньєто́ваною | віньєто́ваним | віньєто́ваними |
| місцевий | на/у віньєто́ваному, віньєто́ванім | на/у віньєто́ваній | на/у віньєто́ваному, віньєто́ванім | на/у віньєто́ваних |
