| вірля́чий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | вірля́чий | вірля́ча | вірля́че | вірля́чі |
| родовий | вірля́чого | вірля́чої | вірля́чого | вірля́чих |
| давальний | вірля́чому | вірля́чій | вірля́чому | вірля́чим |
| знахідний | вірля́чий, вірля́чого | вірля́чу | вірля́че | вірля́чі, вірля́чих |
| орудний | вірля́чим | вірля́чою | вірля́чим | вірля́чими |
| місцевий | на/у вірля́чому, вірля́чім | на/у вірля́чій | на/у вірля́чому, вірля́чім | на/у вірля́чих |