| ві́рчий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ві́рчий | ві́рча | ві́рче | ві́рчі |
| родовий | ві́рчого | ві́рчої | ві́рчого | ві́рчих |
| давальний | ві́рчому | ві́рчій | ві́рчому | ві́рчим |
| знахідний | ві́рчий | ві́рчу | ві́рче | ві́рчі |
| орудний | ві́рчим | ві́рчою | ві́рчим | ві́рчими |
| місцевий | на/у ві́рчому, ві́рчім | на/у ві́рчій | на/у ві́рчому, ві́рчім | на/у ві́рчих |