| гидю́чий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | гидю́чий | гидю́ча | гидю́че | гидю́чі |
| родовий | гидю́чого | гидю́чої | гидю́чого | гидю́чих |
| давальний | гидю́чому | гидю́чій | гидю́чому | гидю́чим |
| знахідний | гидю́чий, гидю́чого | гидю́чу | гидю́че | гидю́чі, гидю́чих |
| орудний | гидю́чим | гидю́чою | гидю́чим | гидю́чими |
| місцевий | на/у гидю́чому, гидю́чім | на/у гидю́чій | на/у гидю́чому, гидю́чім | на/у гидю́чих |