| | |
| гласи́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (промовляти щось дуже важливе; говорити, стверджувати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | гласи́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | гласі́мо, гласі́м |
| 2 особа | гласи́ | гласі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | гласи́тиму | гласи́тимемо, гласи́тимем |
| 2 особа | гласи́тимеш | гласи́тимете |
| 3 особа | гласи́тиме | гласи́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | глашу́ | гласимо́, гласи́м |
| 2 особа | гласи́ш | гласите́ |
| 3 особа | гласи́ть | глася́ть |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| гласячи́* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | гласи́в | гласи́ли |
| жін. р. | гласи́ла |
| сер. р. | гласи́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| гласи́вши |
