| голу́блячий – прикметник | ||||
| (ласкавий, пестливий) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | голу́блячий | голу́бляча | голу́бляче | голу́блячі |
| родовий | голу́блячого | голу́блячої | голу́блячого | голу́блячих |
| давальний | голу́блячому | голу́блячій | голу́блячому | голу́блячим |
| знахідний | голу́блячий, голу́блячого | голу́блячу | голу́бляче | голу́блячі, голу́блячих |
| орудний | голу́блячим | голу́блячою | голу́блячим | голу́блячими |
| місцевий | на/у голу́блячому, голу́блячім | на/у голу́блячій | на/у голу́блячому, голу́блячім | на/у голу́блячих |