| гудю́чий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | гудю́чий | гудю́ча | гудю́че | гудю́чі |
| родовий | гудю́чого | гудю́чої | гудю́чого | гудю́чих |
| давальний | гудю́чому | гудю́чій | гудю́чому | гудю́чим |
| знахідний | гудю́чий, гудю́чого | гудю́чу | гудю́че | гудю́чі, гудю́чих |
| орудний | гудю́чим | гудю́чою | гудю́чим | гудю́чими |
| місцевий | на/у гудю́чому, гудю́чім | на/у гудю́чій | на/у гудю́чому, гудю́чім | на/у гудю́чих |