| гупоті́ння – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | гупоті́ння | гупоті́ння |
| родовий | гупоті́ння | гупоті́нь |
| давальний | гупоті́нню | гупоті́нням |
| знахідний | гупоті́ння | гупоті́ння |
| орудний | гупоті́нням | гупоті́ннями |
| місцевий | на/у гупоті́нні, гупоті́нню | на/у гупоті́ннях |
| кличний | гупоті́ння* | гупоті́ння* |
| [розм.] |