| даву́чий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | даву́чий | даву́ча | даву́че | даву́чі |
| родовий | даву́чого | даву́чої | даву́чого | даву́чих |
| давальний | даву́чому | даву́чій | даву́чому | даву́чим |
| знахідний | даву́чий, даву́чого | даву́чу | даву́че | даву́чі, даву́чих |
| орудний | даву́чим | даву́чою | даву́чим | даву́чими |
| місцевий | на/у даву́чому, даву́чім | на/у даву́чій | на/у даву́чому, даву́чім | на/у даву́чих |