| двоголосни́й – прикметник | ||||
| (дифтонгічний) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | двоголосни́й | двоголосна́ | двоголосне́ | двоголосні́ |
| родовий | двоголосно́го | двоголосно́ї | двоголосно́го | двоголосни́х |
| давальний | двоголосно́му | двоголосні́й | двоголосно́му | двоголосни́м |
| знахідний | двоголосни́й | двоголосну́ | двоголосне́ | двоголосні́ |
| орудний | двоголосни́м | двоголосно́ю | двоголосни́м | двоголосни́ми |
| місцевий | на/у двоголосно́му, двоголосні́м | на/у двоголосні́й | на/у двоголосно́му, двоголосні́м | на/у двоголосни́х |