| двозубча́тий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | двозубча́тий | двозубча́та | двозубча́те | двозубча́ті |
| родовий | двозубча́того | двозубча́тої | двозубча́того | двозубча́тих |
| давальний | двозубча́тому | двозубча́тій | двозубча́тому | двозубча́тим |
| знахідний | двозубча́тий, двозубча́того | двозубча́ту | двозубча́те | двозубча́ті, двозубча́тих |
| орудний | двозубча́тим | двозубча́тою | двозубча́тим | двозубча́тими |
| місцевий | на/у двозубча́тому, двозубча́тім | на/у двозубча́тій | на/у двозубча́тому, двозубча́тім | на/у двозубча́тих |