| двоколови́й – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | двоколови́й | двоколова́ | двоколове́ | двоколові́ |
| родовий | двоколово́го | двоколово́ї | двоколово́го | двоколови́х |
| давальний | двоколово́му | двоколові́й | двоколово́му | двоколови́м |
| знахідний | двоколови́й | двоколову́ | двоколове́ | двоколові́ |
| орудний | двоколови́м | двоколово́ю | двоколови́м | двоколови́ми |
| місцевий | на/у двоколово́му, двоколові́м | на/у двоколові́й | на/у двоколово́му, двоколові́м | на/у двоколови́х |