| двочле́нний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | двочле́нний | двочле́нна | двочле́нне | двочле́нні |
| родовий | двочле́нного | двочле́нної | двочле́нного | двочле́нних |
| давальний | двочле́нному | двочле́нній | двочле́нному | двочле́нним |
| знахідний | двочле́нний, двочле́нного | двочле́нну | двочле́нне | двочле́нні, двочле́нних |
| орудний | двочле́нним | двочле́нною | двочле́нним | двочле́нними |
| місцевий | на/у двочле́нному, двочле́ннім | на/у двочле́нній | на/у двочле́нному, двочле́ннім | на/у двочле́нних |