| | | | |
| дезавуйо́ваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | дезавуйо́ваний | дезавуйо́вана | дезавуйо́ване | дезавуйо́вані |
| родовий | дезавуйо́ваного | дезавуйо́ваної | дезавуйо́ваного | дезавуйо́ваних |
| давальний | дезавуйо́ваному | дезавуйо́ваній | дезавуйо́ваному | дезавуйо́ваним |
| знахідний | дезавуйо́ваний, дезавуйо́ваного | дезавуйо́вану | дезавуйо́ване | дезавуйо́вані, дезавуйо́ваних |
| орудний | дезавуйо́ваним | дезавуйо́ваною | дезавуйо́ваним | дезавуйо́ваними |
| місцевий | на/у дезавуйо́ваному, дезавуйо́ванім | на/у дезавуйо́ваній | на/у дезавуйо́ваному, дезавуйо́ванім | на/у дезавуйо́ваних |
