| | |
| декретува́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | декретува́тися, декретува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | декретува́тиметься | декретува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | декрету́ється | декрету́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| декрету́ючись* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | декретува́вся, декретува́всь | декретува́лися, декретува́лись |
| жін. р. | декретува́лася, декретува́лась |
| сер. р. | декретува́лося, декретува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| декретува́вшись |
