| | | | |
| дзвоникува́тий – прикметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | дзвоникува́тий | дзвоникува́та | дзвоникува́те | дзвоникува́ті |
| родовий | дзвоникува́того | дзвоникува́тої | дзвоникува́того | дзвоникува́тих |
| давальний | дзвоникува́тому | дзвоникува́тій | дзвоникува́тому | дзвоникува́тим |
| знахідний | дзвоникува́тий | дзвоникува́ту | дзвоникува́те | дзвоникува́ті |
| орудний | дзвоникува́тим | дзвоникува́тою | дзвоникува́тим | дзвоникува́тими |
| місцевий | на/у дзвоникува́тому, дзвоникува́тім | на/у дзвоникува́тій | на/у дзвоникува́тому, дзвоникува́тім | на/у дзвоникува́тих |
