| дико́винний – прикметник | ||||
| (дивовижний) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | дико́винний | дико́винна | дико́винне | дико́винні |
| родовий | дико́винного | дико́винної | дико́винного | дико́винних |
| давальний | дико́винному | дико́винній | дико́винному | дико́винним |
| знахідний | дико́винний, дико́винного | дико́винну | дико́винне | дико́винні, дико́винних |
| орудний | дико́винним | дико́винною | дико́винним | дико́винними |
| місцевий | на/у дико́винному, дико́виннім | на/у дико́винній | на/у дико́винному, дико́виннім | на/у дико́винних |
| [розм.] | ||||