| диму́чий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | диму́чий | диму́ча | диму́че | диму́чі |
| родовий | диму́чого | диму́чої | диму́чого | диму́чих |
| давальний | диму́чому | диму́чій | диму́чому | диму́чим |
| знахідний | диму́чий | диму́чу | диму́че | диму́чі |
| орудний | диму́чим | диму́чою | диму́чим | диму́чими |
| місцевий | на/у диму́чому, диму́чім | на/у диму́чій | на/у диму́чому, диму́чім | на/у диму́чих |