| | |
| дислокува́тися – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дислокува́тися, дислокува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дислоку́ймося, дислоку́ймось |
| 2 особа | дислоку́йся, дислоку́йсь | дислоку́йтеся, дислоку́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дислокува́тимуся, дислокува́тимусь | дислокува́тимемося, дислокува́тимемось, дислокува́тимемся |
| 2 особа | дислокува́тимешся | дислокува́тиметеся, дислокува́тиметесь |
| 3 особа | дислокува́тиметься | дислокува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | дислоку́юся, дислоку́юсь | дислоку́ємося, дислоку́ємось, дислоку́ємся |
| 2 особа | дислоку́єшся | дислоку́єтеся, дислоку́єтесь |
| 3 особа | дислоку́ється | дислоку́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дислоку́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дислокува́вся, дислокува́всь | дислокува́лися, дислокува́лись |
| жін. р. | дислокува́лася, дислокува́лась |
| сер. р. | дислокува́лося, дислокува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| дислокува́вшись |
