| | | | |
| доброзвича́йний – прикметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | доброзвича́йний | доброзвича́йна | доброзвича́йне | доброзвича́йні |
| родовий | доброзвича́йного | доброзвича́йної | доброзвича́йного | доброзвича́йних |
| давальний | доброзвича́йному | доброзвича́йній | доброзвича́йному | доброзвича́йним |
| знахідний | доброзвича́йний, доброзвича́йного | доброзвича́йну | доброзвича́йне | доброзвича́йні, доброзвича́йних |
| орудний | доброзвича́йним | доброзвича́йною | доброзвича́йним | доброзвича́йними |
| місцевий | на/у доброзвича́йному, доброзвича́йнім | на/у доброзвича́йній | на/у доброзвича́йному, доброзвича́йнім | на/у доброзвича́йних |
| | | | |
| [рідко] | | | | |
