| | |
| дово́джувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дово́джувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дово́джуймо |
| 2 особа | дово́джуй | дово́джуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дово́джуватиму | дово́джуватимемо, дово́джуватимем |
| 2 особа | дово́джуватимеш | дово́джуватимете |
| 3 особа | дово́джуватиме | дово́джуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дово́джую | дово́джуємо, дово́джуєм |
| 2 особа | дово́джуєш | дово́джуєте |
| 3 особа | дово́джує | дово́джують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дово́джуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дово́джував | дово́джували |
| жін. р. | дово́джувала |
| сер. р. | дово́джувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| дово́джуваний |
| Безособова форма |
| дово́джувано |
| Дієприслівник |
| дово́джувавши |
