| | |
| дозва́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дозва́тися, дозва́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дозві́мося, дозві́мось, дозві́мся, дозові́мося, дозові́мось, дозові́мся |
| 2 особа | дозви́ся, дозви́сь, дозови́ся, дозови́сь | дозві́ться, дозові́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дозву́ся, дозву́сь, дозову́ся, дозову́сь | дозвемо́ся, дозвемо́сь, дозве́мся, дозовемо́ся, дозовемо́сь, дозове́мся |
| 2 особа | дозве́шся, дозове́шся | дозвете́ся, дозвете́сь, дозовете́ся, дозовете́сь |
| 3 особа | дозве́ться, дозове́ться | дозву́ться, дозову́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | дозва́вся, дозва́всь | дозвали́ся, дозвали́сь |
| жін.р. | дозвала́ся, дозвала́сь |
| сер.р. | дозвало́ся, дозвало́сь |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| дозва́вшись |
