| | |
| доко́чуватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | доко́чуватися, доко́чуватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | доко́чуймося, доко́чуймось |
| 2 особа | доко́чуйся, доко́чуйсь | доко́чуйтеся, доко́чуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | доко́чуватимуся, доко́чуватимусь | доко́чуватимемося, доко́чуватимемось, доко́чуватимемся |
| 2 особа | доко́чуватимешся | доко́чуватиметеся, доко́чуватиметесь |
| 3 особа | доко́чуватиметься | доко́чуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | доко́чуюся, доко́чуюсь | доко́чуємося, доко́чуємось, доко́чуємся |
| 2 особа | доко́чуєшся | доко́чуєтеся, доко́чуєтесь |
| 3 особа | доко́чується | доко́чуються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| доко́чуючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | доко́чувався, доко́чувавсь | доко́чувалися, доко́чувались |
| жін. р. | доко́чувалася, доко́чувалась |
| сер. р. | доко́чувалося, доко́чувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| доко́чувавшись |
