| | |
| доко́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | доко́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | доко́чуймо |
| 2 особа | доко́чуй | доко́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | доко́чуватиму | доко́чуватимемо, доко́чуватимем |
| 2 особа | доко́чуватимеш | доко́чуватимете |
| 3 особа | доко́чуватиме | доко́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | доко́чую | доко́чуємо, доко́чуєм |
| 2 особа | доко́чуєш | доко́чуєте |
| 3 особа | доко́чує | доко́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| доко́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | доко́чував | доко́чували |
| жін. р. | доко́чувала |
| сер. р. | доко́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| доко́чувавши |
