| | |
| докуме́катися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | докуме́катися, докуме́катись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | докуме́каймося, докуме́каймось |
| 2 особа | докуме́кайся, докуме́кайсь | докуме́кайтеся, докуме́кайтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | докуме́каюся, докуме́каюсь | докуме́каємося, докуме́каємось, докуме́каємся |
| 2 особа | докуме́каєшся | докуме́каєтеся, докуме́каєтесь |
| 3 особа | докуме́кається | докуме́каються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | докуме́кався, докуме́кавсь | докуме́калися, докуме́кались |
| жін.р. | докуме́калася, докуме́калась |
| сер.р. | докуме́калося, докуме́калось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| докуме́кавшись |
