| докінчи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | докінчи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | докінчі́мо, докінчі́м | |
| 2 особа | докінчи́ | докінчі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | докінчу́ | докінчимо́, докінчи́м |
| 2 особа | докінчи́ш | докінчите́ |
| 3 особа | докінчи́ть | докінча́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | докінчи́в | докінчи́ли |
| жін.р. | докінчи́ла | |
| сер.р. | докінчи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| докінчи́вши | ||